Громадяни та мандрівники
19, середа серпень
«Бог… приготував їм місто» (Євреїв 11:16)
Існує історія про візит американського туриста до будинку польського рабина XIX століття. Турист був здивований, побачивши, що помешкання було обставлене дуже скупо й дешево. У вітальні, простій кімнаті, заставленій книгами, стояли стіл і лава. Коли турист запитав рабина: «Де всі ваші меблі?», – той відповів: «А де ваші?» Чоловік запитав: «Що ви маєте на увазі? Я гість. Я тут лише проїжджаю». «Я теж!» – відповів рабин.
«Проїжджаю» – це дуже влучне слово, яке описує стан кожного із нас. Ми – люди часу і діти вічності. Насправді християни – це громадяни неба, які прямують додому через землю. «Життя ж наше на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа» (Филип’ян 3:20). Небо – це більше, ніж пункт призначення чи доктрина. Для викупленого дитяти Божого – це світогляд, спосіб мислення та життя.
Павло пише: «Отож, коли ви воскресли з Христом, то шукайте того, що вгорі, де сидить Христос по Божій правиці. Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі. Бо ж ви вмерли, а життя ваше сховане в Бозі з Христом» (Колосян 3:1-3). Небо – це наше майбутнє. Нехай його краса захоплює вашу уяву, його цінності визначають вашу поведінку, його безмежність виправдовує вашу короткочасну життєву подорож, його радості полегшують ваші скорботи, а його всемогутній Цар отримує ваше довічне поклоніння! Для нас, хто на землі ненадовго, небо має бути істиною, яка змінює життя. Ми тут не назавжди. Ми – паломники в дорозі, зі славним призначенням провести вічність у домі нашого Отця. «Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас» (Івана 14:2). Ми прямуємо до нашого вічного дому!
