Потреба у Божій благодаті
20, вівторок січень
«Боже, будь милостивий до мене грішного» (Луки 18:13)
Ісус сказав: «Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник. Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю! А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!.. Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться» (Луки 18:10-14).
Різниця між цими двома чоловіками полягає в тому, що фарисей був винен у гріхах духу, а митар – у гріхах плоті. Гордість зачинила двері неба перед фарисеєм, а смирення відкрило двері неба перед митарем. Фарисей сказав, що він невинний, але пішов додому винуватим. Митар визнав свою провину і пішов додому виправданим. Зауважте, що він не використовує звичне слово «милосердя». Слово, яке тут використовується, походить від єврейського слова «кіпур», що означає «спокута», як у святі Йом-Кіпур, що означає «День Спокути».
Слово «спокута» означає «покривати». Якщо більш детально розібрати слова митаря, то він сказав: «Боже, я визнаю те, що Ти вже знаєш про мене. Я грішна людина з грішним серцем. Боже, чи покриєш Ти мене своєю милістю?» Це все, що Богу потрібно було почути від нього, щоб врятувати його – і це все, що Богу потрібно почути від вас.
