Бог знає, що для нас «добре» (1)
18, субота квітень
«У Нім перебувала вся повнота, і щоб Ним поєднати з Собою все, примиривши кров’ю хреста Його» (Колосян 1:19-20)
Наше визначення «добра» відрізняється від Божого. «Бо вгодно було, щоб у Нім перебувала вся повнота, і щоб Ним поєднати з Собою все, примиривши кров’ю хреста Його, через Нього, чи то земне, чи то небесне». Керолін Арендс пише: «Під час радісної великодньої служби наш пастор сказав слова, які змусили мене задуматися: «Світ пропонує обіцянки, сповнені порожнечі. Але Великдень пропонує порожнечу, сповнену обіцянок». Порожній хрест, порожня гробниця, порожні похоронні одежі... все це сповнене обіцянок.
Якби я писала історію Великодня, не думаю, що вибрала б порожнечу як символічний жест. Але тоді я також не говорила б про «силу, яка здійснюється в немочі» (2 Коринтян 12:9), про «немудре світу, щоб засоромити мудрих» (1 Коринтян 1:27), про «лагідних, які вспадкують землю» (Матвія 5:5), або про «вбогих духом, яких є Царство Небесне» (Матвія 5:3). І я, звичайно, не говорила би про те, «як зерно умре, то плід рясний принесе» (Івана 12:24)... Я не розумію, як мислить Бог. Але в ті дні, коли я відчуваю себе порожньою і розбитою... мене підбадьорює згадка про те, що для людей, які розуміють Великдень, навіть смерть сповнена обіцянок…
Я пишу ці слова під час особливого етапу у моєму житті. Моя мама бореться з раком. І я б збрехала, якби сказала, що можу «вважати це радістю»... Я молюся про зцілення і відчайдушно сподіваюся, що воно прийде сюди, на землю... Я сильно коливаюся між вірою і сумнівами, відкритістю і гіркотою. Але ми не страждаємо наодинці, бо Бог всесвіту вдягнув наше тіло, помер і воскрес... І навіть коли я сумую, я дивлюся на свою маму і пам’ятаю: без Страсної п’ятниці не було б Великоднього ранку. Тож я молюся всю ніч і чекаю на воскресіння».
