Виклики у вихованні лідерів (1)
28, п’ятниця серпень
«Хто головує – то з пильністю» (Римлян 12:8)
У вихованні лідерів є подвійний виклик: 1) Лідери-початківці часто хочуть очолити процес, ще не будучи до цього готовими. 2) Потенційні лідери можуть стати зрілими лідерами лише тоді, коли їм дозволять розвиватися та проявляти ініціативу. Як це відбувається? Завдяки правильному вибору часу! Павло пише: «Не рукополагай скоро нікого» (1 Тимофія 5:22). Він також пише: «А єпископ має бути… не новонавернений, щоб він не запишався, і не впав у ворожий осуд» (1 Тимофія 3:2-6).
Отже, ось у чому полягає виклик: якщо ви надто поспішаєте, то оминаєте процес зростання, але якщо ви затримуєте лідерів, коли вони готові рухатися вперед, ви гальмуєте їхнє зростання. Ось те, що може допомогти вам вирішити питання часу: визначтеся, чи ваша ментальність – це ментальність нестачі чи достатку. Якщо ви вважаєте, що у вас недостатньо ресурсів і обмежена кількість можливостей, то ви можете вагатися, чи дозволити своїм лідерам ризикувати. Адже існує ймовірність, що вони не зможуть оговтатися від помилок. Але якщо ви думаєте, що можливості необмежені, а Божі ресурси поновлювані й нескінченні, ви будете більш схильні ризикувати й мати віру у свою здатність оговтатися.
Згадайте: як ви стали лідером? Завдяки досвіду та помилкам – чи не так? Саме так стають лідерами й інші! Лауреат Пулітцерівської премії Гаррі Віллс так сказав про рівні лідерства: «Лідери мають право голосу щодо того, куди їх ведуть. Лідер, який нехтує цим, незабаром залишається без послідовників». Висновок: лише впевнений у собі лідер здатний дозволити іншим брати участь у процесі зрощування інших лідерів.
