Важливість перебування наодинці з Богом
1, четвер січень
«Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам» (Матвія 14:23)
Ісус був одночасно і людиною, і Богом. Оскільки ми схильні думати про Нього як про Сина Божого більше, ніж про Сина Людського, ми не помічаємо того, чого можемо навчитися з Його людського досвіду. Коли Ісус чудесним чином нагодував п’ять тисяч людей, була явлена Його божественна сила (Матвія 14:13-21).
Однак після цієї події ми бачимо прояв Його людської сторони у діях, з якими ми повинні також ототожнювати себе. Розпустивши натовп і відіславши учнів, Ісус відійшов у відокремлене місце на схилі гори, щоб побути наодинці з Богом. Після такого чуда більшість з нас святкували б. Можливо, усамітнення Ісуса було дивним для натовпу. Але Він розумів, що Його сила походить не від натовпу, а від Отця, тому і виділив час для молитви, і щоб побути наодинці з Небесним Отцем.
Відносини Ісуса зі Своїм Отцем – це приклад стосунків, які ви також можете мати з Богом. Такі відносини мають три напрямки: 1) Близькість. «Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому» (Івана 5:20). 2) Залежність. «Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець; бо що робить Він, те так само й Син робить» (Івана 5:19). 3) Послух. «Я нічого не можу робити Сам від Себе… не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене» (Івана 5:30). Що вам потрібно зробити, щоб мати такі стосунки з Господом?
